Відомості Верховної Ради України (ввр), 2010, n 41-42, n 43, n 44-45, ст. 529 ) { Із змінами, внесеними згідно із закон - страница 14


оскаржено";


54) у статті 113-1:


у назві слово "(подання)" виключити;


у частині першій слова "подання прокурора" виключити;


у частині другій слова "вніс подання" замінити словами "подав

заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами";


55) у частині третій статті 114 слова "подання прокурора"

виключити;


56) у частині першій статті 121 слова "за поданням"

виключити;


57) у частині першій статті 121-1 слово "поданням" виключити.


3.4. Статтю 382 Кримінального кодексу України ( 2341-14 )

(Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 25-26, ст. 131)

викласти в такій редакції:


"Стаття 382. Невиконання судового рішення


1. Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови

суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню -


карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі

на строк до трьох років.


2. Ті самі дії, вчинені службовою особою, -


караються штрафом від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі

на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні

посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.


3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті,

вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо

відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин,

передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду

охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи

громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, -


караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми

років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися

певною діяльністю на строк до трьох років.


4. Умисне невиконання службовою особою рішення Європейського

суду з прав людини -


карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми

років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися

певною діяльністю на строк до трьох років".


{ Підпункт 3.5 пункту 5 розділу XII втратив чинність на

підставі Кодексу N 2456-VI ( 2456-17 ) від 08.07.2010 }


3.6. У Цивільному процесуальному кодексі України ( 1618-15 )

(Відомості Верховної Ради України, 2004 р., NN 40-42, ст. 492):


1) доповнити статтею 11-1 такого змісту:


"Стаття 11-1. Автоматизована система документообігу суду


1. У суді функціонує автоматизована система документообігу

суду, що забезпечує:


1) об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з

додержанням принципів черговості та рівної кількості справ для

кожного судді;


2) надання фізичним та юридичним особам інформації про стан

розгляду справ, у яких вони беруть участь;


3) централізоване зберігання текстів рішень, ухвал суду та

інших процесуальних документів;


4) підготовку статистичних даних;


5) реєстрацію вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її

руху;


6) видачу судових рішень та виконавчих листів на підставі

наявних в автоматизованій системі документообігу суду даних щодо

судового рішення та реєстрації заяви особи, на користь якої воно

ухвалено;


7) передачу справ до електронного архіву.


2. Позовні заяви, скарги, подання та інші передбачені законом

процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути

предметом судового розгляду, у порядку їх надходження підлягають

обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу

суду, що здійснюється працівниками апарату відповідного суду в

день надходження документів. До автоматизованої системи

документообігу суду в обов'язковому порядку вносяться: дата

надходження документів, інформація про предмет спору та сторони у

справі, прізвище працівника апарату суду, який здійснив

реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю,

який розглядав справу, та інші дані, передбачені Положенням про

автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується

Радою суддів України за погодженням з Державною судовою

адміністрацією України.


3. Визначення судді або колегії суддів для розгляду

конкретної справи здійснюється автоматизованою системою

документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за

принципом вірогідності, який ураховує кількість справ, що

перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у

перегляді рішення для судді, який брав участь в ухваленні судового

рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів

у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну

повноважень. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації

суддів. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду

конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї

справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи

документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених

законом.


4. Доступ до автоматизованої системи документообігу суду

надається суддям та працівникам апарату суду згідно з їх

функціональними обов'язками.


5. Несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи

документообігу суду має наслідком відповідальність, установлену

законом.


6. Порядок функціонування автоматизованої системи

документообігу суду, в тому числі видачі судових рішень та

виконавчих листів, передачі справ до електронного архіву,

зберігання текстів судових рішень, ухвал та інших процесуальних

документів, надання інформації фізичним і юридичним особам,

підготовки статистичних даних визначається Положенням про

автоматизовану систему документообігу суду";


2) пункт 2 частини першої статті 15 виключити;


3) у статті 18:


частину п'яту викласти в такій редакції:


"5. Цивільні справи у Верховному Суді України розглядаються

колегіально";


доповнити частиною сьомою такого змісту:


"7. Суддя чи склад колегії суддів для розгляду конкретної

справи визначається в порядку, встановленому частиною третьою

статті 11-1 цього Кодексу";


4) частину першу статті 20 доповнити пунктом 5 такого змісту:


"5) було порушено порядок визначення судді для розгляду

справи, встановлений частиною третьою статті 11-1 цього Кодексу";


5) у статті 21:


у частинах першій, другій та четвертій слова "у зв'язку з

винятковими обставинами" замінити словами "Верховним Судом

України";


частину третю доповнити словами "у перегляді справи Верховним

Судом України, а також у новому її розгляді після скасування

рішення або ухвали суду касаційної інстанції";


6) частини першу і другу статті 25 доповнити словами "який

визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 11-1

цього Кодексу";


7) у частині другій статті 27 слова "або повідомити про них

суд" виключити і доповнити словами "а якщо попереднє судове

засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по

суті";


8) частину другу статті 31 викласти в такій редакції:


"2. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього

Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи

збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від

позову, а відповідач має право визнати позов повністю або

частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має

право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу

позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов";


9) друге речення частини першої статті 33 виключити;


10) у статті 42:


частину четверту доповнити реченням такого змісту: "До ордера

адвоката обов'язково додається витяг із договору, у якому

зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження

його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг

засвідчується підписом сторін договору";


частину шосту виключити;


11) у частині четвертій статті 46 слова "заяви про перегляд

рішення у зв'язку з винятковими або нововиявленими обставинами"

замінити словами "заяви про перегляд рішення Верховним Судом

України, заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими

обставинами";


12) у статті 74:


у частині четвертій слова "сім днів" замінити словами "три

дні";


частину п'яту доповнити чотирма абзацами такого змісту:


"У разі ненадання особами, які беруть участь у справі,

інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається:


юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за

адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в

Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -

підприємців;


фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за

адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у

встановленому законом порядку.


У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою

адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення

вручене їм належним чином";


перше речення частини дев'ятої викласти в такій редакції:


"9. Відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування),

місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в

суд через оголошення у пресі";


13) частину третю статті 79 доповнити пунктом 6 такого

змісту:


"6) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про

виклик відповідача";


14) частину першу статті 95 замінити двома частинами такого

змісту:


"1. Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що

видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених

статтею 96 цього Кодексу.


2. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися

особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким

законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших

осіб".


У зв'язку з цим частину другу вважати частиною третьою;


15) статтю 96 викласти в такій редакції:


"Стаття 96. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ


1. Судовий наказ може бути видано, у разі якщо:


1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не

виплаченої працівникові суми заробітної плати;


2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення

розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів

боржника;


3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату

житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг

телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та

трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму

заборгованості;


4) заявлено вимогу про присудження аліментів на дитину в

розмірі тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини

відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи

оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення

інших зацікавлених осіб;


5) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної

якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про

встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на

користь невизначеного кола споживачів";


16) у статті 98:


пункт 4 частини другої виключити;


після частини четвертої доповнити новою частиною такого

змісту:


"5. До заяви про видачу судового наказу додаються документи,

що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на

інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи".


У зв'язку з цим частину п'яту вважати частиною шостою;


17) статті 99 і 100 викласти в такій редакції:


"Стаття 99. Судовий збір за подання заяви

про видачу судового наказу


1. За подання заяви про видачу судового наказу сплачується

судовий збір у розмірі п'ятдесяти відсотків ставки, що

визначається з оспорюваної суми в разі звернення в суд з позовом у

порядку позовного провадження, а також витрати на

інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.


2. У разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового

наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового

збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду

справи стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем

позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового

збору сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу

зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну

заяву.


Стаття 100. Підстави для відмови у прийнятті заяви

про видачу судового наказу чи її повернення


1. Суддя повертає заяву про видачу судового наказу, у разі

якщо:


1) заявник у встановлений судом строк не усунув недоліки

заяви про видачу судового наказу;


2) до моменту відкриття наказного провадження надійшло

звернення заявника про повернення заяви про видачу судового

наказу;


3) наявні обставини, зазначені у пунктах 2-4 частини третьої

статті 121 цього Кодексу.


2. Про повернення заяви про видачу судового наказу суддя

постановляє ухвалу.


3. Суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового

наказу, у разі якщо:


1) заявлено вимогу, не передбачену статтею 96 цього Кодексу;


2) із заяви і поданих документів вбачається спір про право;


3) наявні обставини, зазначені у пунктах 2-5 частини другої

статті 122 цього Кодексу.


4. Про відмову у прийнятті заяви суддя постановляє ухвалу.


5. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться

вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного

провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті заяви

про видачу судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо

заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд

неможливий, то суд відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового

наказу.


6. У разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу,

щодо якої відсутні підстави для її повернення чи відмови у видачі

судового наказу, вказана фізична особа, яка не має статусу

підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої

заяви звертається до відповідного органу реєстрації місця

перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про

зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання

фізичної особи - боржника.


Інформація про місце проживання (перебування) фізичної

особи - боржника має бути надана протягом трьох днів з моменту

отримання відповідним органом реєстрації місця проживання

(перебування) особи відповідного звернення суду.


У разі якщо за результатами розгляду отриманої судом

інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце

проживання (перебування) фізичної особи - боржника буде

встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому

суду, суд повертає стягувачу заяву про видачу судового наказу.


У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості

встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце

проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє

у прийнятті заяви про видачу судового наказу.


7. Питання про відкриття наказного провадження або відмову у

прийнятті заяви про видачу судового наказу суддя вирішує не

пізніше наступного дня з дня надходження заяви до суду, закінчення

строку, встановленого для усунення недоліків заяви про видачу

судового наказу та не пізніше наступного дня після отримання судом

у порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, інформації

про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання

(перебування) фізичної особи - боржника. Про відкриття наказного

провадження суддя постановляє ухвалу";


18) у частині першій статті 101 слова "частиною другою статті

121" замінити словами "частиною першою статті 100";


19) частину першу статті 102 викласти в такій редакції:


"1. У разі прийняття судом ухвали про відкриття наказного

провадження, суд у триденний строк з моменту її постановлення

видає судовий наказ по суті заявлених вимог";


20) статті 103, 104 і 105 викласти в такій редакції:


"Стаття 103. Зміст судового наказу


1. У судовому наказі зазначаються:


1) дата видачі наказу;


2) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який видав

судовий наказ;


3) ім'я (найменування) стягувача і боржника, їх місце

проживання або місцезнаходження;


4) посилання на закон, на підставі якого підлягають

задоволенню заявлені вимоги;


5) сума грошових коштів, які підлягають стягненню, а також

розрахунковий рахунок боржника (юридичної особи) в установі банку,

з якого повинні бути стягнуті грошові кошти, якщо такий

повідомлений заявником;


6) сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає

стягненню на його користь з боржника;


7) відомості про порядок та строки подання заяви про

скасування судового наказу.


2. Судовий наказ має відповідати вимогам до виконавчого

документа, встановленим Законом України "Про виконавче

провадження" ( 606-14 ) та обов'язково містити положення про дату

видачі судового наказу стягувачу, дату набрання судовим наказом

законної сили та строк пред'явлення судового наказу до виконання.

Зазначені відомості вносяться до судового наказу у день його

видачі стягувачу для пред'явлення до виконання.


3. Судовий наказ складається і підписується суддею у двох

примірниках, один з яких залишається у справі, а другий

скріплюється печаткою суду і видається стягувачу після набрання

ним законної сили.


Стаття 104. Надіслання боржникові копії судового наказу


1. Після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня

надсилає його копію боржникові рекомендованим листом із

повідомленням.


2. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається

копія заяви стягувача з копіями доданих до неї документів.


3. Копія судового наказу разом з додатками надсилаються

фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах,

передбачених частиною шостою статті 100 цього Кодексу, а

боржнику - юридичній особі чи фізичній особі - підприємцю, - за

адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеній в Єдиному

державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.


4. Днем отримання боржником копії судового наказу є дата,

зазначена у поштовому повідомленні про вручення. У разі якщо

боржник відмовляється від отримання копії судового наказу або

відсутній за вказаною адресою, днем отримання боржником копії

судового наказу є день проставлення у поштовому повідомленні

відмітки про відмову боржника отримати копію судового наказу чи

відмітки про відсутність боржника за вказаною адресою.


Стаття 105. Форма і зміст заяви про скасування судового

4107191594928478.html
4107356000475548.html
4107493265973892.html
4107627194764626.html
4107826909955586.html